Лекція до 14 жовтня 2018 року в школі Владислав "Горан" Горанін "Білий Молот"

Лекція керівника: “феномен формування українських добровольчих батальйонів на початку АТО”.

Добровольці і волонтери батальйону “Айдар” провели лекцію у КССМШ ім. Лисенка на честь дня захисника Вітчизни 14-го жовтня.
Програма заходу була така:
• Євгеній Мішура (волонтер АТО), тема – “волонтери-добровольці, як опора Української армії в Українсько-російській війні”

• Владислав “Горан” Горанін (взводний батальону Айдар), тема – “феномен формування українських добровольчих батальйонів на початку АТО”.

Владислав "Горан" Горанін

Інтерв’ю. Як при Авакові стають “вбивцями” міліціонерів

 

“Спицею проткнули вухо та висмикували по одному зуби”

2 березня 2014 року на столичному КПП “Биківня”, в обстрілі якого зізналися вінничани, сталося вбивство трьох працівників ДАІ. Торік міністр назвав вбивцею лідера “Білого молоту” – 25-річного киянина Владислава Гораніна та ще двох активістів. Додав, що всі причетні до інших злочинів, пов’язаних із вбивствами, і не мають стосунку до Майдану. Вбивство 4 травня дуже схоже на минулорічну пригоду. “Знай” звернувся до Горана, аби дізнатися, що відбувається із людиною, яку міністр публічно назвав “вбивцею міліціонерів”.

“На початку березня минулого року до КМДА, де я був заступником військового коменданта, прийшов радник Арсена Авакова. Я уявляв міністра як “майданівця”, який на посаді в.о. захоче люструвати всіх нечесних міліціонерів. Наша організація боролася із ними з 2012 року. Я розповів йому про “тітушок”, які на відео розказували, хто з начальників місцевих райвідділків міліції стоїть за ними, називали прізвища. Він запропонував переписати всіх, хто живе в мерії, зібрати інформацію що і де вони робили, та переписати їхні паспортні дані. Я відмовився”, – пригадує Горан.

Пізніше, при обшуку з його квартири зникли флешки, на яких були зізнання “тітушок”. За десять днів хлопця затримали.

“Зупинився тонований бус “Фольксваген”, із нього вистрибнуло четверо чоловіків у зеленому камуфляжі та масках, пістолетами обвішані, як іграшками. Один з них закричав: “Стріляй, в нього зброя!”. Я подумав, що це псевдосотні Майдану. Пострілу не було. Мене ударом в голову повалили на землю, почали бити. Це було вперше у житті, коли я втратив свідомість”, – згадує Горан.

Півдня хлопця возили в машині, двоє стрибали ногами по спині та голові. Інші ділили гроші, які знайшли в сумці. Владислав віз мамі майже п’ятдесят тисяч гривень на операцію по онкології. Каже, що не пам’ятає, скільки часу вони їздили, бо періодично втрачав свідомість. Коли приходив до тями, починали бити. В чому звинувачували – не казали. Але підсовували документи із надрукованим текстом. Переконували, що це проти “самооборони”, “Автомайдана” та “Правого сектору”.

“Я не думав, що то правоохоронці. Вже пізніше, в ізоляторі тимчасового тримання я дізнався, що це були бійці спецпідрозділу “Сокол” – каже він.

У Владислава немає зубів з обох боків. Каже, їх виламували викрадачі в машині, коли засунули в рот щось залізне і товкли щелепою по підлозі. Погрожували ввести “п’ять кубиків і язик розв’яжеться”. Ін’єкцію зробили брудним шприцом, бо згодом почався сепсис – язви пішли по всій нозі.

“Засунули холодний предмет у вухо, пробили барабанну перетинку. У вусі задзвеніло, і я знепритомнів. Після того перестав чути, з вуха йшла кров. Коли зняли з голови мішок, побачив дерева. Подумав, що везуть в ліс, аби вбити, щойно підпишу документи. Катували так, що я просив, аби швидше добили. Вони привезли мене в ізолятор тимчасового утримання, але там відмовилися приймати напівживу людину, боялися, що помру”, – пригадує Горан.

В ізоляторі представник Головного слідчого управління вимагав поставити підпис, копав по ногах під столом, його підлеглі приковували хлопця наручниками в незручних позах. Про адвоката сказали забути. Горану пощастило, що працівник почав погрожувати родичам. Набрав перший номер, який знайшов в мобільному і натрапив на журналістку. Хлопець припускає, що саме це врятувало його: силовики злякалися, що розкрили місце його перебування.

Окрім закритої черепно-мозкової травми і енцефалопатії у Владислава діагностували парез. Ліва частина обличчя та руки частково паралізовані. Він ще довго ходив в туалет кров’ю. Возили в суд, де бійці “Соколу” його знову побили через привітання “Слава Україні!”. Пояснили, що б’ють за Майдан та “Беркут”. За місяць Апеляційний суд Києва відпустив його, бо доказів провини у вбивстві міліціонерів не було. Кілька разів оголошували в розшук, але щоразу знімали, бо він не тікав.

 “Якось радник Авакова запросив мене на зустріч. Запропонував забрати заяву про катування, в обмін на закриття моєї справи. Я відмовився, а за кілька днів дізнався, що мене звинуватили у гіпнозі. Начебто, я застосовував методи впливу на людей, бо маю психологічну освіту. Адвокати кажуть, що вперше стикаються з таким обвинуваченням”, – говорить киянин.

Владислав кілька разів був в АТО, служив в “Айдарі”, пізніше перейшов до батальйону “ОУН”, який захищав аеропорт. Коли їздив до “Айдару” бачився із Вітою Завирухою. Але близько вони не спілкувалися. Коли почув новину про розстріл міліціонерів, побачив паралелі зі своєю справою: той самий блокпост, майже однакові повідомлення Авакова та звинувачення.

“Я зрозумів, чому інші беруть на себе те, чого не скоювали. В одних витримує тіло, а дух – ні. Через кілька днів після мого затримання вбили Музичка, Сашка Білого. На початку квітня в Черкаській області знайшли тіло активіста Майдану Василя Сергієнка. Він був у наручниках, із слідами катувань. Швидше за все, теж вимагали щось підписати. От у нього, навпаки, дух витримав, а тіло ні”.

Каже, що думав розбити лампочку, розчавити та накласти на себе руки. Бо не витримував катувань.

“Але така слабкість була тільки раз. Знав, що мене чекають на свободі побратими. Згадав, як повз мене проносили по Інститутській хлопця, якому влучили голову. А потім – десятки людей. Думав, що своїм самогубством зраджу і його. Я й зараз не збираюся накладати на себе руки. Тому як зі мною щось станеться, шукайте причину не в мені. Я можу постраждати за сказане, але до влади прийшла банда, яка не соромиться своїх дій та методів”, – каже Владислав.

В соцмережах припускають, що правоохоронці, аби не виникало такого резонансу з приводу вбивць міліціонерів, будуть убивати таких на місці.

“Його вбивали з особливим садизмом”

Близько 6-ої ранку 3 січня неподалік села Озеро Немирівського району Вінничини працівники ДАІ зупинили автомобіль “KIA Cerato”. Водій тікав і відстрілювався. Одного з міліціонерів поранив в груди та плече. Правоохоронці почали стріляти у відповідь, і вбили 19-річного зловмисника. За кілька днів начальник Департаменту ДАІ МВС Анатолій Сіренко нагородив міліціонерів позачерговими званнями “молодшого лейтенанта”.

Друзі загиблого хлопця дивуються такій ситуації. Кажуть, він не був у розшуку, тому тікати і відстрілюватися йому не було потреби. Хлопець навчався і працював в австрійському університеті, додому приїхав ненадовго, бо збирався до АТО допомагати добровольцям в аеропорту Донецька. Діставав у Німеччині те, чого немає в Україні – кевларові каски та бронежилети 4 класу.

Друзі не повірили офіційній версії і вирішили провести своє розслідування. Бо після того, як побачили тіло у морзі, вирішили, що хлопця катували.

“На тілі – купа вогнепальних поранень, ножових порізів та слідів від електрошокера. Його вбивали з особливим садизмом: все було прострелене і відбите. Копали чи били по голові, бо її всю зашив патологоанатом. Не можу зрозуміти чому і за що, але самозахистом це не назвеш”, – каже Олексій, приятель хлопця.

Додає, що 4 січня знайшов коментар в соцмережах одного з працівників Немирівського ДАІ, який написав, що кулю в ключицю хлопцю послав снайпер, ще коли він їхав в машині. Пізніше це повідомлення зі сторінки даішника зникло.

“Думаю, що машин тієї ночі було дві, і вони гуртом вбили нашого товариша. На відео нагородження міліціонерів я не побачив у правоохоронців поранень, тільки в одного плече було заклеєне лейкопластиром. За кілька днів, львівські міліціонери назвали нашого друга “торгівцем зброєю”. Вилучили цілий арсенал: револьвер “Major Eagle 3”, пістолет “Сталкер 917-S” та кілька сотень патронів. Револьвери під патрон Флобера. Тобто, вони не потребують дозволів на придбання та зберігання. З цієї зброї навіть собаку застрілити неможливо”, – кажуть друзі.

У Вінницькій прокуратурі пообіцяли до кінця тижня дати свою версію того, що сталося 3 січня.

 Журнал ZNAJ.UA

Символіка організації "Білий Молот"

Внутрішньо-окупаційний режим (ВОР).

Внутрішньо-окупаційний режим (ВОР) — це форма поневолення закритими політичними елітарними колами, при якій народ опиняється під владою культурних, світоглядних, релігійних, мовних, юридичних, економічних і політичних форм експансії окупанта.

Режим внутрішньої окупації характеризується:

1) Домінуванням культури окупанта і, як наслідок, мови. Окупант приневолює наслідувати його одяг, поведінку, ритуали, традиції і обряди за допомогою пропаганди, викривлення традицій, неправдивої подачі історії і т.д. Причиною втрати мови є втрата культури, яка, в свою чергу, веде до зруйнування кровних зв’язків.

2) Домінуванням релігії окупанта і, як наслідок, світогляду. Релігійна експансія здійснюється через явно або неявно насильницьке насаджування релігії, яка при змішанні з автентичною релігією, утворює синкретизм цих релігій, або ж народ піддається геноциду, після якого він уже не має сили боронити свою релігію. До світоглядних особливостей відносяться мораль, відношення до смерті і виховання, відношення до світу і ролі народу в ньому.

3) Домінуванням окупанта в політичному житті і, як наслідок, отримання доступу до контролю законодавчої, судочинної, правоохоронної та економічної сфер. Конституція, закони та нормативні акти — це легітимізовані механізму суспільного договору, легітимність яких використовують як засіб юридичної легалізації режиму внутрішньої окупації, та легалізації засобів упокорення включно з силовими засобами.

4) Здобуттям і накопиченням ресурсів

Внутрішній окупант здобуває та накопичує ресурси, для посилення власних внутрішньо- і зовнішньополітичних позицій, та інвестування їх різними методами у здобуття нових ресурсів. Людський ресурс, як робітничо-кадрова база для електоральних, виробничих, силових методів легалізації та легітимізації режиму внутрішньої окупації. Територія (ареал проживання, самовідновлювана ресурсна база — тваринний і рослинний світи, надра, різні методи видобування енергії, та ін.). Інституційний ресурс – для поліпшення діяльності окупанта впроваджуються законодавчі зміни, налагоджуються соціально-політичні зв’язки із внутрішніми і зовнішніми інституціями, що прихильні до представників ВОР. Матеріальні ресурси (різноманітні статки, які варіюються від наймобільніших і універсальних засобів для інвестування і конвертування – грошей, до немобільних об’єктів інвестування — нерухомість). Нематеріальні ресурси (інтелектуальна власність різних сфер життя, привласнена історична спадщина, культурні ресурси і здобутки, інформаційно-пропагандистські ресурси є доволі вартісними для підсилення позицій ВОР, або простого конвертування).

 

Написання – “Білий Молот”

Вячеслав Горанин: Націоналісти — це антитіла для суспільства

Вячеслав Горанін: Націоналісти — це антитіла для суспільства.

02.01.2018

Інтерв’ю для журналу “Публічні люди”.

Текст: Вікторія Резниченко  Фото: з архіву Вячеслава Гораніна.

Хлопці у балаклавах і військових чоботах, смолоскипні марші з агресивними гаслами – український правий рух здебільшого асоціюється з деструктивною силою. В’ячеслав Горанін, він же Горан, лідер націоналістичної організації «Білий молот», упевнений, що насправді сучасні націоналісти виконують дуже позитивну роль у розвитку країни: вони були рушійною силою Революції Гідності, першими встали до лав добровольців проти окупантів і ведуть активну боротьбу з несправедливістю в тилу. Які процеси проходять усередині правого руху та які підводні каміння підстерігають молодих романтиків, громадський діяч знає із власного досвіду.

 

– Російська пропаганда змальовує українських націоналістів як справжніх фашистів, які моляться Гітлеру та їдять російськомовних немовлят. Яку насправді ідеологію сповідують сучасні так звані українські праві?
– Російська пропаганда користується політичною недосвідченістю і необізнаністю своєї аудиторії. Рух фашизму ніколи не робив акцент на ідеях націоналістичних, тому безграмотно називати націоналістів фашистами.
З іншого боку, справжні націоналістичні рухи в Україні можна перелічити по пальцях. Здебільшого вони не мають достатньо грамотного ідеологічного підґрунтя. І позиціюють себе навколо шаблонних тем, певного пантеону героїв, певного набору термінологічних шаблонів: «націоналізм», «кров», «земля», «дух». Проте насправді, якщо спитати цих націоналістів, яку ідеологію вони сповідують, вони розтлумачити цього не зможуть. Як у радянському анекдоті: «Нюхом чую, что литр, а доказать не могу».
Скоріше, якраз той режим, що сьогодні є в Росії, більше схожий на фашистський. Вона об’єднує різні нації, котрі зараз перебувають у складі імперського утворення. Ідея «русского міра» чомусь поєднала кадирівців, таджиків, удмуртів, чувашів і невелику кількість обдурених русскіх.

– Однак рухів, що ідентифікують себе як націоналістичні, сьогодні в Україні чимало. З якої причини вони існують і чим займаються?
– Наразі йде війна, і в нас є ареал нашого проживання, наш етнос – це є нашим ресурсом, який ми маємо захищати. Якщо у нас це відняти або переінакшити й зіпсувати, ми не будемо існувати як такі. Тому актуально згадати саме про ідеї націоналізму.
До Майдану наша організація займалася антикорупційною, антинаркотичною діяльністю. І, оскільки гральний бізнес заборонений і тісно пов’язаний з наркомафією, ми вели боротьбу і з незаконними ігровими закладами. На нашому рахунку – кілька закритих об’єктів цього бізнесу, які належали сім’ї генпрокурора Пшонки. З часом ми усвідомили, що країна без радикальних змін, на жаль, ніколи не прийде до ключового результату. З цим усвідомленням ми зустріли Майдан.
Як і багато правих рухів на той час, ми зіткнулись з неорганізованістю суспільства, з неготовністю до спротиву. Розумієте, не може бути суспільство суто правим чи суто лівим. Суспільство – це біологічний організм, що складається з різних органів. Якби всі були «серцями» або «головами», це була б «тушонка», а не людина. І кожен тут має свою роль.
Я починав з «Айдару» і мобілізував туди близько півтори сотні бійців, потім перейшов у батальйон «ОУН». Здебільшого серед добровольців я зустрічав хлопців і дівчат, які позиціювали себе правими. Тому я думаю, що саме націоналісти, ті, хто ідентифікує себе як частину цієї землі, частину спільного організму, – саме вони готові чи померти, чи перемогти у цій війні.
Праві виконують дуже корисну роль у суспільстві. Це як антитіла у крові – вони оберігають тіло від кардинальних змін, що можуть призвести до загибелі. І коли під час Майдану ми зіткнулися з розгубленістю, нерозумінням суспільства, праві взяли на себе відповідальність. І, не маючи стратегічного розуміння, тактично ми бачили, що саме від нашої твердості й послідовності залежить, чи буде ситуація в країні змінена на краще.
Ми пішли ва-банк, не знаючи, чим це все закінчиться, але терпіти далі не було сили. І це не подобалось багато кому. Тодішня опозиція намагалася перехопити національний порив натовпу, вони відчували, що можуть зірвати великий куш. І народ, здобувши те, що він хотів, дав перехопити ініціативу популістам.

– Влада продовжує загравати з правим рухом: Покрова стала державним святом, вулиці називають на честь Бандери, проходять велелюдні мітинги правих організацій. З іншого боку, офіційно лобіюються ліберальні цінності, пропагується толерантність, проводяться ЛГБТ-марші тощо. Чи не здається вам, що це нагнітає ідеологічний конфлікт у суспільстві?
– Теперішній владі байдуже, що буде з нашою країною через десять років. Багато в кого і діти за кордоном навчаються, і капітал виведений в офшори. Нині вони мають надію, що за допомогою цих маніпуляцій всидять на двох стільцях. Але це дуже важко, і в них нема мети сидіти там довго. Вони заграють з найпопулярнішими ідеями, лавіруючи між народом, якого надихають и спонукають до дії ідеї національного відродження, і європейською спільнотою, яка вимагає для себе певних бонусів. Це робиться лише для того, щоб в реальному часі отримати політичні й фінансові преференції.
Останні справжні ідеологічні партії, які діяли на території України, це Народний Рух і Комуністична партія. Після них весь партійний об’єм, який був утворений, це просто різновекторна реалізація потенціалу наднаціональних корпорацій. Жодної ідеології. Одні й ті ж обличчя, одні й ті ж методи. Популістські, іміджмейкінгові схеми, які використовувались на Заході сім-десять років тому. Отже, загравання відбувається не просто так, а для того, щоб здобути ресурс і відправитися на почесну пенсію кудись в американський Ростов.
З окремими рухами загравання здійснюється для того, щоб трохи приспати їхню пильність, відволікти – це в кращому разі. В гіршому – праві рухи перекупаються. Розумієте, одну людину дуже легко вбити, посадити, купити. А зазвичай громадські рухи очолюються двома-трьома людьми.

– Щоб досягти своєї мети, вам також потрібні ресурси: людські, матеріальні, інформаційні. Без підтримки невеликі організації приречені на маргінес. Як одночасно не продаватися, але й не перетворюватись на субкультуру?
– Зазвичай деякі рухи задовольняються рівнем маргінального існування. Адже ти можеш виправдати нереалізованість власних ідей тим, що тебе блокують, відбувається пресинг з боку влади, незаконні затримання, арешти або взагалі вбивства. І багато рухів виправдовують своє скніння. Зрушувати з місця не хочуть або через амбіції окремих лідерів, або через неспроможність і організаційну недосвідченість, або через надто радикальні ідеї. Організації самі себе прирікають на біг по колу.

– З цього кола взагалі є вихід?
– Це, по-перше, консолідація, по-друге, поміркованість у програмних діях. Якщо рух має в планах проіснувати не п’ять років, а є посягання на стратегію, на розбудову держави, то інтелект має бути спрямований не суто на пропаганду патріотичних ідей, а й на розробку економічних і соціально-політичних програм. У майбутньому, якщо кардинально не буде змінена політична система, ці рухи зіштовхнуться з тим, що нема кого ставити на місця. Бо без програми соціум розвиватися не може.
На цій хвилі окремі рухи фінансуються кланами політичних еліт. А потім уже неважливо, що було в дійсності, а важливо, як преса висвітлила. Якщо засоби інформації підконтрольні, а зазвичай так і є, інформація доходить викривленою. Таким чином вони здобувають новий електорат. Вони ж ідуть не для того, щоб здобути велику Україну.

2

– Але ж врешті обирає виборець. Пересічний громадянин зараз вже навряд чи проголосує за хлопців у камуфляжі або в чорних «бомберах». Хіба ця естетика не відлякує людей?
– Насправді все це робиться для того, щоб, по-перше, створити картинку для міжнародної спільноти. За допомогою цього можна отримати дотації, «роздєрєбанити» їх вкотре. По-друге, є частина електорату, який недостатньо свідомий і який є прихильником тієї чи іншої партії з правим ухилом. От його можна на себе перехопити, щоб не мати неконтрольованих виборців. У кращому разі електорат просто зливається, люди голосують за кандидатів, які є непрохідними й технічними.

– Звідки беруть фінансування праві організації, і ваша зокрема?
– Багато організацій фінансуються з кишень керівників і членів цих організацій, за рахунок того, що люди працюють і просувають власні ідеї. На відміну від проплачених «партєєк», які платять по 300 гривень на мітингах, щоб ти потримав прапор власної партії, а потім побіг до іншої «двіжухи». Справжні рухи, бійці яких усвідомлюють значущість власних дій і перспективи успіху, розуміють, у що вони вкладають свої гроші. Бо це інвестиція у власне майбутнє.
Але можна навести приклад Майдану. Здебільшого там були люди, які не отримували гроші за свої переконання. Мало того, їх фінансувало суспільство, на майдані стояли скриньки, люди віддавали свій борг хто як міг.

– До речі, волонтерський рух врятував і нашу армію на початку війни.
– У гарячому травні 2014-го я поїхав допомагати формувати батальйон «Айдар». Ми не мали зброї, не мали амуніції. Нам видали саперні лопатки, щоб відбиватись від сепаратистів. Під час тактичного пересування хлопець поруч не міг йти нарівні зі мною, бо був у «шльопках» та шортах. В очікуванні зброї ми нарешті отримали ті лопатки, принаймні їх на всіх вистачило. Болгарок не вистачило – видали одну на весь батальйон, щоб заточити лопатки.
Саме завдяки волонтерському руху у нас з’явилася амуніція, була їжа та одяг. Я сам, як взводний, їздив на гражданку, щоб привезти ларингофони, бронежилети, все, що тут збирали волонтери. Ходив такий жарт: «Чому в добробатів ще нема ядерної зброї?» – «Тому що вони не замовили її волонтерам». Тільки завдяки волонтерам ми і витягнули, не знаю, як їм дякувати.

– У вас є сім’я, дружина і маленька донька. Як вони все це витримують?
– Я дуже люблю свою сім’ю. Ще нещодавно в мене була матір, але літня жінка не пережила цього пресингу. Після чергового випадку, коли правоохоронці ламали двері в нашу квартиру, в неї не витримало серце і вона померла в мене на руках. А дружина знала, на що підписується. Я з самого початку сказав, що для мене на першому місці – мій народ і моя земля, на другому – сім’я, потім іду я сам. Але велика вдячність і повага їй за ту любов, що вона мені дає. Я впевнений, що це приклад справжньої української жінки, яка все витримає заради свого воїна. Сьогодні на жіноцтво покладена велика місія вберегти своїх коханих, а на нас – вберегти свою землю і своїх жінок.

"Білий Молот". Святкування Дня Перуна. (Відео)

“Білий Молот”. Обряд на День Перуна.

В Перунів День разом з “Київською громадою українських рідновірів” провели обрядове дійство.

Спом’янули загиблих побратимів і освятили зброю, а також згадали усіх язичників, похованих не по звичаю.

Отже, серед інших вбитих воїнів, маємо відомості про: Continue reading

ГПУ

Під ГПУ вимагають припинити катування ув’язнених.

Декілька десятків активістів та колишніх ув’язнених прийшли під стіни Генеральної прокуратури України, протестуючи проти знущань у тюрмах і колоніях. Учасники акції вимагають розслідувати випадки катувань у місцях позбавлення волі.

Владислав Горанін, активіст:

Вопрос не только по поводу тех, кто оступился, но и по поводу тех, кто незаконно задержан. Например, пытают общественных деятелей только за их политические убеждения и общественную деятельность. Из таких самым первым задержанным и подвергнутым пыткам был я. Я был задержан по делу, которое шито белыми нитками, судья меня оправдал. Меня отпустили, потому что улик не было никаких и не могло быть. Но я был задержан, подвергнут пыткам“.

Боротьбу за свої права колишні в’язні ведуть вже близько чотирьох років. Однак жодна справа не зрушила з місця. Вони хочуть домогтися покарання силовиків, які зловживають своїм службовим становищем і перетворили в’язницю на катівню.

Дмитро Павличенко, колишній засуджений:

“З цього приводу багато людей відмовляються від своїх попередніх показів. Але є кричущі факти, які приховати взагалі неможливо. Ми зобов’язані зробити все, щоб це зупинити і винних притягнути до кримінальної відповідальності”.

Минулого року, оголосивши голодування під ГПУ, активісти разом із правозахисниками домоглися створення спецкомісії. Вона мала б розслідувати такі кричущі випадки.

Микола Швець, колишній засуджений:

“За четыре года мы были в Министерстве юстиции, были в департаменте. В Генеральной прокуратуре здесь полтора года назад объявляли голодовку”.

Проте поки результатів роботи такої спеціальної комісії немає. У той же час у Міністерстві юстиції визнають, що факти неналежного поводження персоналу з ув’язненими є. Відтак зараз правозахисники та колишні засуджені вимагають від Генпрокуратури негайно розпочати розслідування фактів знущання над людьми, які перебувають у місцях позбавлення волі. Учасники та організатори акції кажуть, що не припинять пікетувати під ГПУ поки їх не почують.

"Білий Молот" 9 травня

Про те, як проходило святкування 9 травня.

Разом із дружніми організаціями найпершими зайняли місце біля меморіалу Слави, виставивши там жовто-блакитний і червоно-чорний прапори.

Відтак “смертний полк” був вимушений покладати квіти до українського і повстанського прапорів. За це в нас кидали квітами і називали фашистами.

Звичайно, не обійшлося без мілких сутичок, але імперське кодло сього року показало себе не як домінуючу під час “празднічка” силу, а як слабких большевицьких недобитків. Continue reading

Третя річниця початку Вогняного Майдану.

Третя річниця початку Вогняного Майдану.

Інформація від керівника “Білого Молоту” “Горана” за 19 січня.

Вже можу звітувати, бо підтвердилась інформація з мусарських сводок. Що може бути краще акції пам’яті, яка закінчується акцією прямої дії?! Розпочата від Майдану хода “Білого Молоту” і ОУН, закінчивши виступи, прямувала до імпровізованого меморіалу Михайлу Жизнєвському (Локі) на пл. Грушевського. Були виголошені скорботні слова, принесені шини – символ Революції Гідності, і тут почалося… Перший удар прийняли на себе організатори. Мусарня кинулась в атаку на беззбройних. Білий Молот взяв мітинг в захисний ланцюг. Активісти вишикували лави і затиснули передніх мусорів. Атака провалилась – зайшовши занадто глибоко, мозери отримали бруківкою впритул. Невідомі активісти почали валити перевертнів в погонах ногами.
Continue reading

Символіка організації "Білий Молот"

Звернення “Білого Молоту”. Марш на честь Святослава Хороброго від 03.07.2015.

На жаль всілякі проплачені владою ресурси, у переддень цього визначного дня, намагаються дискредитувати учасників маршу на честь Святослава. Ми можемо прокомментувати конкретно про участь Білого Молоту в марші.
Білий Молот, а також організації, які ми запросили до участі (“Автономні націоналісти”, “Студенська Гвардія”, “Тверезий Київ”, “Реванш”), своєю Автономною колонною йдуть спільно з колонною батальону ОУН та “Комітету визволення політв*язнів”. Представники БМ будуть прямувати в складі підрозділу “Білий Молот” батальону ОУН, в знак поваги до військового братства. Ми не підтримуємо спроб всіляких християнських міссіонерів долучитись до величі Великого Пращура, і не бачимо результативності в цьому черговому “випуску пари”. Тому великої кількості молотобойців на цю ходу не відсилаємо.
Замість вислуховування всіляких популіських промов всіляких політичних трупів, всі бажаючи з вищевказаних організацій, прямують під Лук*янівське СІЗО підтримати політично ув*язнених.
Ніяких провокативних дій не планується. Але, зважаючи на поширювані чутки, провокації можуть бути зініційовані замаскованими найманцями влади, щоб дискредитувати учасників.
Тому будьте уважні!

Символіка організації "Білий Молот"

З приводу Віти Заверухи від 12.05.2018 року.

ВІДПОВІДАЮЧИ НА ПИТАННЯ ПРО ВІТУ ЗАВЕРУХУ

Останнім часом журналісти якось надто часто запитують моє ставлення до інциденту, що стався нещодавно на Броварській трасі в ніч з 3-го на 4-те травня 2015 року, та можливість справжньої причетності до нього бійця АТО, волонтерку, та громадського діяча Вікторії Заверухи. Сказане нижче є моєю офіційною (і не офіційною) позицією як по Віті Заверусі, так і по інциденту з загиблими в цьому році на Броварській трасі міліціянтами.
З Вітою я познайомився в батальоні “Айдар”, восени 2014 року, коли вона приїхала з ротації, під час якої лікувалася від контузії. Зі слів побратимів, мобілізувалася вона ще з травня місяця – я мобілізувався пізніше, як тільки оклигав від катувань, що завдали мені мусора в тюрмі, фабрикуючи проти мене кримінальну справу по схожому інциденту на все тій-таки Броварській(!) трасі. Тільки стався той інцидент ще в 2014 році, в березні місяці, 2-го числа… Отож, кінець літа і осінь – початок серьозних боїв для батальону “Айдар”, тому між розводами на караули і днювання, між копанням траншей і бойовими виїздами, так наче особливо і не поспілкувалися… Але її репутація в батальоні свідчила про неї краще, ніж сотні пустих балачок. Боєць старанний та жертовний, що аж ніяк не в”язалося з її тендітною зовнішністю худенької білявки. Не знав її на гражданці, але в “Айдарі” на якісь керівні пости не лізла, бо, наскільки я зрозумів, ні за віком, ні за статтю, ні за досвідом відповідних навичок не мала… Тому мене просто смішать нісенітниці, які плетуть слідчі і підхоплюють журналісти про Віту, як про хитрого і досвідченого організатора всіх можливих і не можливих злочинів : від вбивства Бузини, до розстрілу Беркутівців на Броварській трасі.
Як там, в мусарських “застінках” катують, я знаю не з чуток. Як колять психотропні речовини беззахисним людям, щоб ті обмовляли себе та інших під дією наркотику Як перші тижні не пускають до жертви не тільки рідних – навіть адвокатів та лікарів, до тих пір, поки людина не “зізнається ” в усіх “глухарях”, які накопичуються внаслідок некомпетентності і продажності перевертнів в погонах. Тільки і встигає мразь папірці підсовувати на підпис закатованій жертві, що себе не контролює, бо обколота психотропними і тяжко побита. Так кололи речовини мені, б”ючи, та вириваючи якимись залізяками зуби, тільки дивом я зміг відмовитись від показів навіть під речовинами. Так же – я впевнений, катують зараз і Віту, ще майже дитину, та інших жертв, які під дією психотропів візьмуть на себе не тільки цьогорічний інцидент в Броварах, та Бузину з Калашниковим на додачу, а ще й провсяк випадок і минулорічний Броварський “глухар” (який ще й досі вішають на мене, Леся Черняка та Гришу Гульвіченка), може й вбивство Гонгадзе нарешті розкриють, яке візьме на себе у ті часи ще шестирічна Вікторія Заверуха?!
На її стороні все – алібі, відсутність не тільки здатностей і мотивів (бо дізнатись про “Беркутівське” минуле проїжджаючих повз міліціонерів може тільки будучи екстрасенсом), але й елементарних улік. Проти неї – тільки бажання перевертнів в погонах повісити на когось справи, які розкрити через нестачу мізків вони несилі.
Сподіваюся, ця заява позбавить мене від однотипних запитань. Справа проти Заверухи (оскільки чомусь запитують тільки про неї) – шита білими нитками, до того ж я не здивуюся, якщо вона, під впливом застосованих до неї наркотичних засобів (а адвокати свідчать про застосування до Віти психотропних речовин), зізнається у всьому підряд.
Наш же обов”язок – витягти з тюрми тих, хто не винен, і згідно закону покарати тих, хто по застінках катує патріотів. Але це вже інша тема…

 

Владислав Горанін

Владислав "Горан" Горанин

Горан: На війну краще їхати добровольцем

20.01.2015

Під час лікування від контузії, отриманої під час “перемир’я”, до Житомира завітав легендарний координатор “Білого Молоту” Горан (Владислав Горанін), який приїхав зустрітися зі своїми бойовими товаришами та підтримати тих, хто прагне поїхати на Східний фронт..

 

Журналістка “Дивосвіту Полісся” мала можливість взяти інтерв’ю у легендарного бойового командира Майдану, який був на Майдані від його початку, а зараз воюює на Донбасі та займається волонтерством.

Ви вперше у місті Житомирі? Як вам сподобалося місто?

В Житомирі я вперше. Чудове місто, сподобалася архітектура та планування старого міста. Відчувається дух старовини. Мені Житомир чимось нагадує Чернігів і Полтаву.

Вас називають одним з бойових командирів Майдану. З чого для Вас особисто починався Майдан?

Брав участь у Майдані з 11 листопада, у ньому брали участь люди різного соціального статусу. Ніч з 29 на 30 стала каталізатором протестних настроїв, з тих пір перебував на Майдані майже безперервно. Ця ніч була для мене знаковою, бо я побачив, що організатори Майдану з самого початку знали про майбутній розгін Майдану, були насправді проти його учасників, а також не давали можливості попередити людей про небезпеку розгону. Я, дізнавшись про можливий силовий розгін Майдану,  ще засвітло приїхав на Майдан, кинувши усі свої справи. Єдиним варіантом попередити всіх був виступ зі сцени Майдану, куди організатори мене не пустили, знаючи, про що я хочу сказати, але вірні побратими були поруч, і «Білий Молот» штурмом взяв сцену. Але під час виступу організаторам таки вдалося вимкнути мікрофон. Власне, після цього я і зрозумів, що жителі України можуть сподіватися лише на власні сили.

Як Ви оцінюєте сучасну політичну ситуацію в Україні?

Є такий термін в шахах, який називається “пат”. Так от, стан у нас патовий. Перемогти в цій грі можна тільки, якщо ми не будемо грати в цю партію за правилами ворога. На жаль, наші вороги не тільки зовнішні, але й ті самоназвані політикани, які наввипередки кинулися здобувати політичні бонуси, в той час як справжні патріоти власної землі зі зброєю в руках ціною власного життя пішли захищати свою замлю від загарбників. Ворогами можна назвати і тих брехунців, які вже після Майдану все ще вірять і намагаються переконати інших, що ми здобули саме те, за що стояли, і зараз йдемо вірним напрямком.

Щоб Ви могли порадити тим людям, які збираються добровольцями поїхати воювати на Східний фронт?

Порада моральна – це зважити всі за і проти та розуміти, що ваш вибір, з однієї сторони, може коштувати вам життя, а з іншої сторони – втрати власної землі і честі. Практична порада – на фронт краще їхати добровольцем, а не від ЗСУ, МВС або Нацгвардії, бо останнім часом зберігається стійка тенденція до віддання нашою владою злочинних наказів. Той, хто дав присягу своїй владі, а не власній землі, має виконувати віддані владою накази, а доброволець іде по власній добрій волі і поступає за законами честі і гідності, які надані йому цією землею.

Дивосвіт “Полісся”

Вячеслав Горанин Белый Молот

“Мы – не политические игрушки” (Інтерв’ю керівника “Білого Молоту”)

30.04.2014 

Координатор отколовшегося от “Правого сектора” “Белого молота” Владислав Горанин ответил на вопросы корреспондента РИА Новости Украина.

Любовь Мельникова, РИА Новости Украина

Координатор отколовшегося от “Правого сектора” “Белого молота” Владислав Горанин (Горан), как и положено начинающему революционеру, – прост в общении, весьма откровенен, молод и по-максималистски категоричен. Своих бывших товарищей по оружию (скорее политическому, чем огнестрельному) осуждает за предательство идеалов, своих нынешних боевых товарищей из “Белого молота” считает настоящими революционерами, не способными на политические игры. А еще он – в бронежилете, с крепким рукопожатием, сам делает чай своим собеседникам. Может быть, пока. Из-за соседнего столика в кафе, где мы беседуем, напряженно наблюдает за нами боец “Белого молота”, видимо охранник координатора. Подготовив интервью к публикации, мы решили для объективности задать те же самые вопросы и другой стороне – Дмитрию Ярошу. Подготовили и отправили вопросы, предложили встретиться лично. Но так и не получили никакого ответа.

Как сейчас складываются ваши отношения с “Правым сектором”? Входите ли вы в его структуры?

Мы, “Белый молот” – одни из сооснователей “Правого сектора”. ПС возник под памятником основателей Киева в ноябре 2013 года. В его формировании приняли участие три организации – “Комитет освобождения политзаключенных” во главе с Коханивским, “Белый молот” во главе со мной и Антоном Бондаренко и “Тризуб” (нынешний ПС), от которого в тот момент не был выдвинут лидер. Позже к “Тризубу” присоединились УНА-УНСО (Украинская национальная ассамблея — Украинская народная самооборона – ред.) и несколько других организаций, которые присоединились уже в процессе революции. Отношения между “Белым молотом” и “Тризубом” были исключительно деловые, даже дружественные, но впоследствии из-за политических игр, в которые ПС стал играть, мы (“Белый молот” – ред.) от них отошли. После того, как был подожжен “Дом профсоюзов” мы перебазировались в киевскую мэрию (КГГА) и образовали отдельную часть “Правого сектора”. Среди нас находились “Комитет освобождения политзаключенных”, несколько сотен самообороны и “Белый молот”.

А какие у вас сейчас отношения с лидером “Правого сектора” Ярошем?

После того, как мы перешли в КГГА у нас продолжались встречи, в целом, нормальные, дружественные. Но мы заявили, что в политических играх участия принимать не будем, мы – не политические игрушки. Все было вроде бы нормально, мы объявили, что уходим в КГГА и образовываем отдельную от ПС структуру, но потом внезапно шестого числа (6.03.14 – ред.) было объявлено, что “Белый молот” исключен из “Правого сектора”. На самом деле мы отошли задолго до этого, но руководство ПС не хотело публично заявлять о том, что от них откалываются организации – это могло вызвать вопросы: “А почему от вас откалываются?” И, кроме того, Правый сектор должен был тем самым объявить, что переходит от общественной деятельности к политическим играм. И это в то время, когда продолжается гражданская война (ред. – гражданской войной в этом случае назван Майдан), в то время, когда в Украину началась интервенция, а потом еще и произошла аннексия украинской территории. А тут люди занимаются политическими играми, получением бонусов, преференций, дерибаном элементарным. Я уверен, что это всё – предпосылки к переходу в коррупционную систему. А я не хочу, чтоб мое имя было с этим связано, также как и имя “Белого молота” и соорганизаций, которые с нами отошли от “Правого сектора” и поэтому мы сразу объявили о том, что мы не участвуем в политических играх. Короче, наша позиция – это активная антикоррупционная, антинаркотическая инициатива.

Некоторое время в начале своей деятельности ПС не светил своих лидеров. Как и почему было принято решение сначала не светиться, а затем, наоборот, обозначить лидера? Это было коллективное решение, решение политсовета или чья-то личная инициатива?

Изначально мы договаривались, что будем принимать решения коллегиально, то есть представители каждой из организаций будут назначать своих речников (спикеров – ред.) и совместно на совете решать, как дальше действовать. Во время февральского конфликта между силовиками и майдановцами было решено, что некий представитель “Тризуба” (нынешний ПС) будет заниматься силовой стороной решения вопроса, то есть подготовкой молодежи, тренировками, построениями. Ведь у “Тризуба” довольно большой опыт подобной деятельности: у них были боевые лагеря. Мы с этим согласились. На тот момент мы не знали, что это будет Ярош. На тот момент мы даже вообще не знали Дмитрия Яроша. Но ему “Тризубовцы” поручили представлять их интересы в рамках силовой подготовки молодежи. Не в рамках политических решений, не в рамках оглашаемой идеологии, нет, на Яроша были возложены исключительно силовые вопросы, но потом он внезапно делает заявление, что является лидером ПС. Коллегиального решения о том, чтобы выдвинуть Яроша лидером не было. Изначально, как я уже говорил, мы вообще не хотели, чтоб были какие-то лидеры. Одного человека можно купить, убить, перекупить… Поэтому нам и не нужен был единоличный лидер. Мы выдвигали свою точку зрения, но она не была услышана, а во время силового конфликта нельзя было разжигать конфликты внутри самой организации ПС и мы, получается, согласились с самовыдвижением в лидеры Яроша. Ведь ПС тогда был решающей силой революции. Если бы тогда произошел раскол в ПС, то мы не добились того, что есть сейчас. Старая власть бы осталась. Хотя и сейчас мы поменяли только ключевых персонажей. А система и структура остались те же. При том, старые коррупционные схемы работают и сегодня.

В СМИ периодически появляется информация о тех, кто финансирует Правый сектор – то это Порошенко, то Коломойский, то еще кто-то… А как и кем на самом деле осуществляется финансирование ПС?

Финансирование проходило мимо нас, мимо наших организаций. Это делалось кулуарно, внутри небольшой группы посвященных. Средства распределялись тоже кулуарно. Дело в том, что с определенного момента на все ключевые посты назначались либо представители “Тризуба” (люди Яроша – ред.), либо люди, подконтрольные им, подконтрольные элите ПС. В принципе, я со свечкой ни над Ярошем, ни над Коломойским не стоял. Знаю, что распределение средств из ящиков на Майдане, в которые поступали пожертвования от граждан, уходили, скажем так, в неизвестном направлении. Когда “Белый молот” инициировал создание счетной комиссии, нам начали затыкать рот. Это было одной из предпосылок выхода “Белого молота” из ПС. Знаю, что сумасшедшие деньги поступали на счет Правого сектора. Но все ключевые посты были заняты представителями проярошевских структур. Естественно, они заведовали распределением средств. Я знаю, что средства поступали, но на момент конфликта с силовиками у бойцов не было должных средств защиты. Все бронежилеты, наручники, поножи жертвовались нам даже самими милиционерами, начальниками военных частей. Уже потом, после конфликта (в феврале – ред.) стали поступать шлемы, дубинки, которые тоже приносили милиционеры и военнослужащие. А ПС на эти цели не выделял никаких средств, то есть для защиты своих бойцов. До рядового состава деньги вообще не доходили.

Какова реальная численность Правого сектора в стране? Кто они – бойцы ПС, можно ли нарисовать социальный портрет этих людей?

Информацией о количестве членов в ПС у меня нет. В социальном плане это были совершенно разные люди. Были депутаты райсоветов, фермеры, рабочие, несовершеннолетних, например, сразу отправляли к родителям, либо за ними устанавливали контроль, чтобы они не находились вне помещений ночью. Были в ПС бывшие силовики, были зрелые люди 40-ка, 50-ти лет. Были и такие, которые не знали, зачем они пришли, но потом они одухотворялись идеологически. Но не за счет идеологии ПС. Идеологии как таковой у Правого сектора не было. Были украинские националисты, которые воевали за свои убеждения, были представители других национальностей, которые приехали из России, Белоруссии, Грузии, Осетии. Пестрая компания.

Откуда у ПС такое количество оружия? Как оно хранится, как выдается – это личная ответственность каждого бойца или есть какая-то система?
Я лично не выдавал и ни получал оружия. На тот момент, когда ПС был единой структурой, то есть до сожжения Дома профсоюзов отдельные личности заявляли, что они охотники и потому у них есть оружие и что у них есть охотничьи билеты. Кто-то притаскивал пневматику на майдан, кто-то просто таскал с собой макеты оружия. Люди “Белого молота” были и остаются безоружными.

Почему сожгли Дом профсоюзов и кто это сделал?
Между Домом профсоюзов и соседним зданием была стена. Те, кто поджигал “профсоюзы”, они просто вынесли эту стену. Ее нет. Поджигатели проникли из соседнего здания через стену, проломив ее. Из соседнего здания началась атака. Оттуда пошел огонь. Оттуда кидали коктейли Молотова. Следствие, наверняка, обнародует эти данные, если, конечно, следствие ведется. А может, в угоду власти эти данные и будут скрыты. Кто сжег это здание, я не знаю.

Как вы считаете, кто совершал убийства во время столкновений на Майдане? Причастны к этим убийствам снайперы из ПС, других группировок самообороны? Почему ни журналистам, ни милиции не дали толком поработать на месте преступления?

Я не обладаю информацией о том, кем являлись снайперы на Майдане. Однозначно, это было сделано с целью разжечь конфликт между силовиками и митингующими, так как жертвы были с обеих сторон. Могу сказать только то, что ко мне непосредственно приходили люди, в частности Гульвиченко, который является исполнителем убийства сотрудников ГАИ. Он приходил ко мне и говорил, что меня “заказали”, что готовится мое убийство. Предлагал дать ему 20 тыс грн, чтобы он назвал имена заказчиков. Я отказался, у меня попросту нет таких денег.

Что можете сказать о том, что в здании КГГА были комнаты “химиков”, где изготавливали наркотики?

Могу сказать, что в подвале КГГА велась весьма странная деятельность. Кто это был, что эти люди там делали, мне не известно. Но подозрительная деятельность там велась. Туда приходили люди с различными свертками. Это надо у комендатуры спросить, почему они их туда пускали.

После победы Евромайдан утверждал руководителей государства, ключевых министров. А до вече на майдане фигуры этих людей обсуждались внутри ПС? Если да, как это происходило?

Майдан не утверждал руководителей государства. Я – представитель Майдана. Я не утверждал ни Яценюка, ни какого-то другого политикана, чтоб он на моем горбу, на жертвах этой гражданской войны пролазил во власть. Они воспользовались слабостью нашего народа. Имея опыт политических игр, будучи подкрепленными деятельностью политтехнологов, спецслужб, они захватили власть в то время, как народ был ослаблен и не имел опыта управления страной. Сейчас народ, как и раньше, не имеет представительства во власти.

Ну, а как же та же Татьяна Чорновол, разве она – не представитель майдана?
Знаете, я ее на майдане практически не видел. Приехать пару раз на майдан или находиться тут безвылазно, как мы, полгода, – это, согласитесь разные вещи. Я, конечно, не меряюсь мускулами, но, по сути, представительство народа, который был на майдане, участвовал в революции, в нынешней власти – мизерное. И они в этой власти не способны ничего решить. А власть и дальше продолжает набивать свои карманы по старым схемам. Я, например, первый политзакюченный новой власти. И меня по целиком сфабрикованному делу задержали незаконно. Это даже суд установил, что меня незаконно задержали, что с этой целью были подделаны материалы следствия. Но Аваков (глава МВД Украины – ред.) продолжает делать громкие заявления и обвиняет меня в том, чего я не делал. Потому что есть указка сверху. Новая власть боится тех, кто поднял голову во время Евромайдана и пытается всеми силами устранить тех, кто может на нее сейчас повлиять.

После победы Евромайдана различные политические силы, причисляющие себя к этой победе (“Свобода”, “Батькивщина”, “УДАР”) получили министерские и прочие посты. А ПС не получил. Почему на самом деле это произошло?

Политики, представляющие разные партии Украины, имеют опыт политических игр, на них работают иностранные спецслужбы, политтехнологи… А ПС был создан стихийно, и только потом был трансформирован в политигрушку. Ни опыта, ни перспектив у ПС, как политической силы нет. Своими действиями ПС сам себя сливает. Прежде всего тем, что вступил в политические игры в то время, когда в стране – полная разруха и развал. В это время заниматься политической игрой просто стыдно. ПС – это уже политический проект. Не сила, а проект и он не может получить поддержку у народа, так как своими сегодняшними действиями сам себя дискредитируют. Политическими играми в сложнейшее для страны время, считаю, заниматься нельзя.

Как вы считаете, какие отношения у Яроша с нынешней властью в целом?

Я назову несколько фактов, а ваши читатели пусть сделают вывод сами. Во-первых, ПС сейчас постепенно встраивается в различные силовые ведомства нашего государства. Во-вторых, пролог книги Яроша написал Наливайченко (нынешний руководитель Службы безопасности Украины, занимал аналогичный пост во времена правления Ющенко, с 2006 по 2010 год. По информации СМИ, тесно связан с ЦРУ – ред.).

А с Аваковым какие у Яроша отношения?

Я отвечаю только за себя. По поводу Авакова. У меня 9 марта была встреча с ним. На этой встрече мне и моему сокоординатору по “Белому молоту” было сделано предложение занять пост первого и второго советников заместителя министра МВД по гражданскими вопросам. А мы взамен на это должны были ввести своих людей в структуру МВД и вывести их из КГГА. Мы отказались, так как еще недавно силовики дискредитировали своей деятельностью, противодействием народу самих себя. Плюс структура МВД еще не изменена, милиция до сих пор “крышует” наркоточки. Поэтому мы отказались от этих должностей. Мы предложили антинаркотическую, антикоррупционную инициативу, где бы наше движение непосредственно помогало выявлять тех в рядах милиции, кто крышует наркотрафик, торговлю людьми, незаконные залы игровых автоматов. Такое предложение я сделал Арсену Авакову. Он отказался. А уже 21 марта меня задержали и обвинили в преступлении, которого я не совершал. В процессе пыток меня травмировали: у меня было выколота барабанная перепонка, мне выбили зуб, у меня сейчас закрытая черепно-мозговая травма, отбиты почки. Таким образом, из меня пытались выбить признание в том преступлении, которого я не совершал и не имею к нему никакого отношения. Ко мне не пускали ни врачей, ни адвокатов. Как мне говорили представители конвоя: “Счас мы тебе пять кубиков вколем, язык сразу развяжется, сразу все на себя возьмешь”. Мне ничего не было предъявлено, только требование взять на себя вину. Сразу же в день моего задержания Аваков заявил, что убийца задержан. Хотя я прохожу по делу как подозреваемый. Есть презумпция невиновности и его неконституционные заявления доказывают лишь то, что он выполняет чей-то заказ по устранению неугодных власти людей. Или он не читает те документы, которые ему подают. Я так думаю, что меня хотели убрать так же, как и Сашу Белого (Музычко – ред.). Во время моего задержания в меня тоже стреляли. Все это – просто коррупционная система, которая сейчас вошла в раж. Власть как была узурпирована олигархами, так она и осталась узурпирована олигархами. Народ улучшений никаких не почувствовал. Я благодарен судье Чернушенко, который рассмотрел дело по сути и констатировал, что никакого состава преступления там нет.

Много ли майдановцев вошли во вновь созданную Национальную гвардию?
Это идет имитация создания той структуры, которая была в 90-х. Просто силовиков красят новой краской, но структурно ничего не поменялось. Тот же “Беркут” ушел в Нацгвардию, сотрудники МВД. Из участников Майдана очень мало человек вошли в Нацгвардию. Многие уже вышли из нее. Сколько конкретно, утверждать не берусь. На данный момент Нацгвардия не играет никакой роли.

Кто контролирует территорию Майдана сейчас?

Координирует комендант Майдана Дубас, отдельные сотни, самооборона. ПС сейчас здесь не осталось. Никакого обеспечения от власти у Майдана нет.

ПС уехал на юго-восток, чтобы там подавить протесты? Вам что-то известно об этом?

Для нас юго-восточный фронт открыт. На данный момент юг для нас, конечно, потерян. И мы в любой момент готовы направлять наших людей, чтобы бороться с провокаторами и сепаратистами.