Лекція до 14 жовтня 2018 року в школі Владислав "Горан" Горанін "Білий Молот"

Лекція керівника: “феномен формування українських добровольчих батальйонів на початку АТО”.

Добровольці і волонтери батальйону “Айдар” провели лекцію у КССМШ ім. Лисенка на честь дня захисника Вітчизни 14-го жовтня.
Програма заходу була така:
• Євгеній Мішура (волонтер АТО), тема – “волонтери-добровольці, як опора Української армії в Українсько-російській війні”

• Владислав “Горан” Горанін (взводний батальону Айдар), тема – “феномен формування українських добровольчих батальйонів на початку АТО”.

Владислав "Горан" Горанін

Інтерв’ю. Як при Авакові стають “вбивцями” міліціонерів

 

“Спицею проткнули вухо та висмикували по одному зуби”

2 березня 2014 року на столичному КПП “Биківня”, в обстрілі якого зізналися вінничани, сталося вбивство трьох працівників ДАІ. Торік міністр назвав вбивцею лідера “Білого молоту” – 25-річного киянина Владислава Гораніна та ще двох активістів. Додав, що всі причетні до інших злочинів, пов’язаних із вбивствами, і не мають стосунку до Майдану. Вбивство 4 травня дуже схоже на минулорічну пригоду. “Знай” звернувся до Горана, аби дізнатися, що відбувається із людиною, яку міністр публічно назвав “вбивцею міліціонерів”.

“На початку березня минулого року до КМДА, де я був заступником військового коменданта, прийшов радник Арсена Авакова. Я уявляв міністра як “майданівця”, який на посаді в.о. захоче люструвати всіх нечесних міліціонерів. Наша організація боролася із ними з 2012 року. Я розповів йому про “тітушок”, які на відео розказували, хто з начальників місцевих райвідділків міліції стоїть за ними, називали прізвища. Він запропонував переписати всіх, хто живе в мерії, зібрати інформацію що і де вони робили, та переписати їхні паспортні дані. Я відмовився”, – пригадує Горан.

Пізніше, при обшуку з його квартири зникли флешки, на яких були зізнання “тітушок”. За десять днів хлопця затримали.

“Зупинився тонований бус “Фольксваген”, із нього вистрибнуло четверо чоловіків у зеленому камуфляжі та масках, пістолетами обвішані, як іграшками. Один з них закричав: “Стріляй, в нього зброя!”. Я подумав, що це псевдосотні Майдану. Пострілу не було. Мене ударом в голову повалили на землю, почали бити. Це було вперше у житті, коли я втратив свідомість”, – згадує Горан.

Півдня хлопця возили в машині, двоє стрибали ногами по спині та голові. Інші ділили гроші, які знайшли в сумці. Владислав віз мамі майже п’ятдесят тисяч гривень на операцію по онкології. Каже, що не пам’ятає, скільки часу вони їздили, бо періодично втрачав свідомість. Коли приходив до тями, починали бити. В чому звинувачували – не казали. Але підсовували документи із надрукованим текстом. Переконували, що це проти “самооборони”, “Автомайдана” та “Правого сектору”.

“Я не думав, що то правоохоронці. Вже пізніше, в ізоляторі тимчасового тримання я дізнався, що це були бійці спецпідрозділу “Сокол” – каже він.

У Владислава немає зубів з обох боків. Каже, їх виламували викрадачі в машині, коли засунули в рот щось залізне і товкли щелепою по підлозі. Погрожували ввести “п’ять кубиків і язик розв’яжеться”. Ін’єкцію зробили брудним шприцом, бо згодом почався сепсис – язви пішли по всій нозі.

“Засунули холодний предмет у вухо, пробили барабанну перетинку. У вусі задзвеніло, і я знепритомнів. Після того перестав чути, з вуха йшла кров. Коли зняли з голови мішок, побачив дерева. Подумав, що везуть в ліс, аби вбити, щойно підпишу документи. Катували так, що я просив, аби швидше добили. Вони привезли мене в ізолятор тимчасового утримання, але там відмовилися приймати напівживу людину, боялися, що помру”, – пригадує Горан.

В ізоляторі представник Головного слідчого управління вимагав поставити підпис, копав по ногах під столом, його підлеглі приковували хлопця наручниками в незручних позах. Про адвоката сказали забути. Горану пощастило, що працівник почав погрожувати родичам. Набрав перший номер, який знайшов в мобільному і натрапив на журналістку. Хлопець припускає, що саме це врятувало його: силовики злякалися, що розкрили місце його перебування.

Окрім закритої черепно-мозкової травми і енцефалопатії у Владислава діагностували парез. Ліва частина обличчя та руки частково паралізовані. Він ще довго ходив в туалет кров’ю. Возили в суд, де бійці “Соколу” його знову побили через привітання “Слава Україні!”. Пояснили, що б’ють за Майдан та “Беркут”. За місяць Апеляційний суд Києва відпустив його, бо доказів провини у вбивстві міліціонерів не було. Кілька разів оголошували в розшук, але щоразу знімали, бо він не тікав.

 “Якось радник Авакова запросив мене на зустріч. Запропонував забрати заяву про катування, в обмін на закриття моєї справи. Я відмовився, а за кілька днів дізнався, що мене звинуватили у гіпнозі. Начебто, я застосовував методи впливу на людей, бо маю психологічну освіту. Адвокати кажуть, що вперше стикаються з таким обвинуваченням”, – говорить киянин.

Владислав кілька разів був в АТО, служив в “Айдарі”, пізніше перейшов до батальйону “ОУН”, який захищав аеропорт. Коли їздив до “Айдару” бачився із Вітою Завирухою. Але близько вони не спілкувалися. Коли почув новину про розстріл міліціонерів, побачив паралелі зі своєю справою: той самий блокпост, майже однакові повідомлення Авакова та звинувачення.

“Я зрозумів, чому інші беруть на себе те, чого не скоювали. В одних витримує тіло, а дух – ні. Через кілька днів після мого затримання вбили Музичка, Сашка Білого. На початку квітня в Черкаській області знайшли тіло активіста Майдану Василя Сергієнка. Він був у наручниках, із слідами катувань. Швидше за все, теж вимагали щось підписати. От у нього, навпаки, дух витримав, а тіло ні”.

Каже, що думав розбити лампочку, розчавити та накласти на себе руки. Бо не витримував катувань.

“Але така слабкість була тільки раз. Знав, що мене чекають на свободі побратими. Згадав, як повз мене проносили по Інститутській хлопця, якому влучили голову. А потім – десятки людей. Думав, що своїм самогубством зраджу і його. Я й зараз не збираюся накладати на себе руки. Тому як зі мною щось станеться, шукайте причину не в мені. Я можу постраждати за сказане, але до влади прийшла банда, яка не соромиться своїх дій та методів”, – каже Владислав.

В соцмережах припускають, що правоохоронці, аби не виникало такого резонансу з приводу вбивць міліціонерів, будуть убивати таких на місці.

“Його вбивали з особливим садизмом”

Близько 6-ої ранку 3 січня неподалік села Озеро Немирівського району Вінничини працівники ДАІ зупинили автомобіль “KIA Cerato”. Водій тікав і відстрілювався. Одного з міліціонерів поранив в груди та плече. Правоохоронці почали стріляти у відповідь, і вбили 19-річного зловмисника. За кілька днів начальник Департаменту ДАІ МВС Анатолій Сіренко нагородив міліціонерів позачерговими званнями “молодшого лейтенанта”.

Друзі загиблого хлопця дивуються такій ситуації. Кажуть, він не був у розшуку, тому тікати і відстрілюватися йому не було потреби. Хлопець навчався і працював в австрійському університеті, додому приїхав ненадовго, бо збирався до АТО допомагати добровольцям в аеропорту Донецька. Діставав у Німеччині те, чого немає в Україні – кевларові каски та бронежилети 4 класу.

Друзі не повірили офіційній версії і вирішили провести своє розслідування. Бо після того, як побачили тіло у морзі, вирішили, що хлопця катували.

“На тілі – купа вогнепальних поранень, ножових порізів та слідів від електрошокера. Його вбивали з особливим садизмом: все було прострелене і відбите. Копали чи били по голові, бо її всю зашив патологоанатом. Не можу зрозуміти чому і за що, але самозахистом це не назвеш”, – каже Олексій, приятель хлопця.

Додає, що 4 січня знайшов коментар в соцмережах одного з працівників Немирівського ДАІ, який написав, що кулю в ключицю хлопцю послав снайпер, ще коли він їхав в машині. Пізніше це повідомлення зі сторінки даішника зникло.

“Думаю, що машин тієї ночі було дві, і вони гуртом вбили нашого товариша. На відео нагородження міліціонерів я не побачив у правоохоронців поранень, тільки в одного плече було заклеєне лейкопластиром. За кілька днів, львівські міліціонери назвали нашого друга “торгівцем зброєю”. Вилучили цілий арсенал: револьвер “Major Eagle 3”, пістолет “Сталкер 917-S” та кілька сотень патронів. Револьвери під патрон Флобера. Тобто, вони не потребують дозволів на придбання та зберігання. З цієї зброї навіть собаку застрілити неможливо”, – кажуть друзі.

У Вінницькій прокуратурі пообіцяли до кінця тижня дати свою версію того, що сталося 3 січня.

 Журнал ZNAJ.UA

Символіка організації "Білий Молот"

Роль організації БМ в “Правому Секторі” від 06.04.2014р.

Кожен член “Білого Молоту” є також і членом “Правого Сектору”. Але не якогось міфічного “руху ім. Д. Яроша”, а об’єднання націоналістичних організацій, що постало з метою проведення революції.
Ми, як організація, що була співзасновником “Правого Сектору”, а також як ініціатори і ударна сила основних поворотів історії України як на вулиці Грушевського, так і на вулиці Банкова, є бойовим крилом “Правого Сектору”.

Єдиний, хто в цьому сумнівається, є громадянин Ізраїлю Борислав Бляхер, якому належить самовільна “заява про виключення “Білого Молоту” з лав “Правого Сектору” “, що ми вважаємо не просто випадковим вимислом однієї не уповноваженої на те людини в найважчий для нас час, а чітко продуманою акцією спецслужб на чолі з колишнім керівником організації “Тризуб ім. Степана Бандери” Дмитром Ярошем.

(Який, до речі, за 2 тижня до виборів керівника “Правого Сектору” посприяв викоріненню опозиції в організації, яка не сприймала його, а саме Олександра “Білого” Музичка, який був більш авторитетний, ніж сам Д. Ярош, а також Владислава “Горана” Гораніна, який створив “Автономний Правий Сектор”, що не підпорядковувався СБУ-шному Д. Ярошу.)

Сергій “Нельс” Карпенко.

Білий Молот війна на сході України

Добровольці Білого Молоту на Сході України.

   Гідна армія — це не тільки якісне екіпірування і спорядження, а це ще і бійці, які хочуть захищати батьківщину.Ті, які шукатимуть спосіб як можна виконати завдання, а не причину чому це завдання не було виконане.

   Саме такими бійцями стали добровольці, які не маючи гідного спорядження та амуніції, попри всі перешкоди, знайшли спосіб потрапити на схід.

Вячеслав Горанин: Націоналісти — це антитіла для суспільства

Вячеслав Горанін: Націоналісти — це антитіла для суспільства.

02.01.2018

Інтерв’ю для журналу “Публічні люди”.

Текст: Вікторія Резниченко  Фото: з архіву Вячеслава Гораніна.

Хлопці у балаклавах і військових чоботах, смолоскипні марші з агресивними гаслами – український правий рух здебільшого асоціюється з деструктивною силою. В’ячеслав Горанін, він же Горан, лідер націоналістичної організації «Білий молот», упевнений, що насправді сучасні націоналісти виконують дуже позитивну роль у розвитку країни: вони були рушійною силою Революції Гідності, першими встали до лав добровольців проти окупантів і ведуть активну боротьбу з несправедливістю в тилу. Які процеси проходять усередині правого руху та які підводні каміння підстерігають молодих романтиків, громадський діяч знає із власного досвіду.

 

– Російська пропаганда змальовує українських націоналістів як справжніх фашистів, які моляться Гітлеру та їдять російськомовних немовлят. Яку насправді ідеологію сповідують сучасні так звані українські праві?
– Російська пропаганда користується політичною недосвідченістю і необізнаністю своєї аудиторії. Рух фашизму ніколи не робив акцент на ідеях націоналістичних, тому безграмотно називати націоналістів фашистами.
З іншого боку, справжні націоналістичні рухи в Україні можна перелічити по пальцях. Здебільшого вони не мають достатньо грамотного ідеологічного підґрунтя. І позиціюють себе навколо шаблонних тем, певного пантеону героїв, певного набору термінологічних шаблонів: «націоналізм», «кров», «земля», «дух». Проте насправді, якщо спитати цих націоналістів, яку ідеологію вони сповідують, вони розтлумачити цього не зможуть. Як у радянському анекдоті: «Нюхом чую, что литр, а доказать не могу».
Скоріше, якраз той режим, що сьогодні є в Росії, більше схожий на фашистський. Вона об’єднує різні нації, котрі зараз перебувають у складі імперського утворення. Ідея «русского міра» чомусь поєднала кадирівців, таджиків, удмуртів, чувашів і невелику кількість обдурених русскіх.

– Однак рухів, що ідентифікують себе як націоналістичні, сьогодні в Україні чимало. З якої причини вони існують і чим займаються?
– Наразі йде війна, і в нас є ареал нашого проживання, наш етнос – це є нашим ресурсом, який ми маємо захищати. Якщо у нас це відняти або переінакшити й зіпсувати, ми не будемо існувати як такі. Тому актуально згадати саме про ідеї націоналізму.
До Майдану наша організація займалася антикорупційною, антинаркотичною діяльністю. І, оскільки гральний бізнес заборонений і тісно пов’язаний з наркомафією, ми вели боротьбу і з незаконними ігровими закладами. На нашому рахунку – кілька закритих об’єктів цього бізнесу, які належали сім’ї генпрокурора Пшонки. З часом ми усвідомили, що країна без радикальних змін, на жаль, ніколи не прийде до ключового результату. З цим усвідомленням ми зустріли Майдан.
Як і багато правих рухів на той час, ми зіткнулись з неорганізованістю суспільства, з неготовністю до спротиву. Розумієте, не може бути суспільство суто правим чи суто лівим. Суспільство – це біологічний організм, що складається з різних органів. Якби всі були «серцями» або «головами», це була б «тушонка», а не людина. І кожен тут має свою роль.
Я починав з «Айдару» і мобілізував туди близько півтори сотні бійців, потім перейшов у батальйон «ОУН». Здебільшого серед добровольців я зустрічав хлопців і дівчат, які позиціювали себе правими. Тому я думаю, що саме націоналісти, ті, хто ідентифікує себе як частину цієї землі, частину спільного організму, – саме вони готові чи померти, чи перемогти у цій війні.
Праві виконують дуже корисну роль у суспільстві. Це як антитіла у крові – вони оберігають тіло від кардинальних змін, що можуть призвести до загибелі. І коли під час Майдану ми зіткнулися з розгубленістю, нерозумінням суспільства, праві взяли на себе відповідальність. І, не маючи стратегічного розуміння, тактично ми бачили, що саме від нашої твердості й послідовності залежить, чи буде ситуація в країні змінена на краще.
Ми пішли ва-банк, не знаючи, чим це все закінчиться, але терпіти далі не було сили. І це не подобалось багато кому. Тодішня опозиція намагалася перехопити національний порив натовпу, вони відчували, що можуть зірвати великий куш. І народ, здобувши те, що він хотів, дав перехопити ініціативу популістам.

– Влада продовжує загравати з правим рухом: Покрова стала державним святом, вулиці називають на честь Бандери, проходять велелюдні мітинги правих організацій. З іншого боку, офіційно лобіюються ліберальні цінності, пропагується толерантність, проводяться ЛГБТ-марші тощо. Чи не здається вам, що це нагнітає ідеологічний конфлікт у суспільстві?
– Теперішній владі байдуже, що буде з нашою країною через десять років. Багато в кого і діти за кордоном навчаються, і капітал виведений в офшори. Нині вони мають надію, що за допомогою цих маніпуляцій всидять на двох стільцях. Але це дуже важко, і в них нема мети сидіти там довго. Вони заграють з найпопулярнішими ідеями, лавіруючи між народом, якого надихають и спонукають до дії ідеї національного відродження, і європейською спільнотою, яка вимагає для себе певних бонусів. Це робиться лише для того, щоб в реальному часі отримати політичні й фінансові преференції.
Останні справжні ідеологічні партії, які діяли на території України, це Народний Рух і Комуністична партія. Після них весь партійний об’єм, який був утворений, це просто різновекторна реалізація потенціалу наднаціональних корпорацій. Жодної ідеології. Одні й ті ж обличчя, одні й ті ж методи. Популістські, іміджмейкінгові схеми, які використовувались на Заході сім-десять років тому. Отже, загравання відбувається не просто так, а для того, щоб здобути ресурс і відправитися на почесну пенсію кудись в американський Ростов.
З окремими рухами загравання здійснюється для того, щоб трохи приспати їхню пильність, відволікти – це в кращому разі. В гіршому – праві рухи перекупаються. Розумієте, одну людину дуже легко вбити, посадити, купити. А зазвичай громадські рухи очолюються двома-трьома людьми.

– Щоб досягти своєї мети, вам також потрібні ресурси: людські, матеріальні, інформаційні. Без підтримки невеликі організації приречені на маргінес. Як одночасно не продаватися, але й не перетворюватись на субкультуру?
– Зазвичай деякі рухи задовольняються рівнем маргінального існування. Адже ти можеш виправдати нереалізованість власних ідей тим, що тебе блокують, відбувається пресинг з боку влади, незаконні затримання, арешти або взагалі вбивства. І багато рухів виправдовують своє скніння. Зрушувати з місця не хочуть або через амбіції окремих лідерів, або через неспроможність і організаційну недосвідченість, або через надто радикальні ідеї. Організації самі себе прирікають на біг по колу.

– З цього кола взагалі є вихід?
– Це, по-перше, консолідація, по-друге, поміркованість у програмних діях. Якщо рух має в планах проіснувати не п’ять років, а є посягання на стратегію, на розбудову держави, то інтелект має бути спрямований не суто на пропаганду патріотичних ідей, а й на розробку економічних і соціально-політичних програм. У майбутньому, якщо кардинально не буде змінена політична система, ці рухи зіштовхнуться з тим, що нема кого ставити на місця. Бо без програми соціум розвиватися не може.
На цій хвилі окремі рухи фінансуються кланами політичних еліт. А потім уже неважливо, що було в дійсності, а важливо, як преса висвітлила. Якщо засоби інформації підконтрольні, а зазвичай так і є, інформація доходить викривленою. Таким чином вони здобувають новий електорат. Вони ж ідуть не для того, щоб здобути велику Україну.

2

– Але ж врешті обирає виборець. Пересічний громадянин зараз вже навряд чи проголосує за хлопців у камуфляжі або в чорних «бомберах». Хіба ця естетика не відлякує людей?
– Насправді все це робиться для того, щоб, по-перше, створити картинку для міжнародної спільноти. За допомогою цього можна отримати дотації, «роздєрєбанити» їх вкотре. По-друге, є частина електорату, який недостатньо свідомий і який є прихильником тієї чи іншої партії з правим ухилом. От його можна на себе перехопити, щоб не мати неконтрольованих виборців. У кращому разі електорат просто зливається, люди голосують за кандидатів, які є непрохідними й технічними.

– Звідки беруть фінансування праві організації, і ваша зокрема?
– Багато організацій фінансуються з кишень керівників і членів цих організацій, за рахунок того, що люди працюють і просувають власні ідеї. На відміну від проплачених «партєєк», які платять по 300 гривень на мітингах, щоб ти потримав прапор власної партії, а потім побіг до іншої «двіжухи». Справжні рухи, бійці яких усвідомлюють значущість власних дій і перспективи успіху, розуміють, у що вони вкладають свої гроші. Бо це інвестиція у власне майбутнє.
Але можна навести приклад Майдану. Здебільшого там були люди, які не отримували гроші за свої переконання. Мало того, їх фінансувало суспільство, на майдані стояли скриньки, люди віддавали свій борг хто як міг.

– До речі, волонтерський рух врятував і нашу армію на початку війни.
– У гарячому травні 2014-го я поїхав допомагати формувати батальйон «Айдар». Ми не мали зброї, не мали амуніції. Нам видали саперні лопатки, щоб відбиватись від сепаратистів. Під час тактичного пересування хлопець поруч не міг йти нарівні зі мною, бо був у «шльопках» та шортах. В очікуванні зброї ми нарешті отримали ті лопатки, принаймні їх на всіх вистачило. Болгарок не вистачило – видали одну на весь батальйон, щоб заточити лопатки.
Саме завдяки волонтерському руху у нас з’явилася амуніція, була їжа та одяг. Я сам, як взводний, їздив на гражданку, щоб привезти ларингофони, бронежилети, все, що тут збирали волонтери. Ходив такий жарт: «Чому в добробатів ще нема ядерної зброї?» – «Тому що вони не замовили її волонтерам». Тільки завдяки волонтерам ми і витягнули, не знаю, як їм дякувати.

– У вас є сім’я, дружина і маленька донька. Як вони все це витримують?
– Я дуже люблю свою сім’ю. Ще нещодавно в мене була матір, але літня жінка не пережила цього пресингу. Після чергового випадку, коли правоохоронці ламали двері в нашу квартиру, в неї не витримало серце і вона померла в мене на руках. А дружина знала, на що підписується. Я з самого початку сказав, що для мене на першому місці – мій народ і моя земля, на другому – сім’я, потім іду я сам. Але велика вдячність і повага їй за ту любов, що вона мені дає. Я впевнений, що це приклад справжньої української жінки, яка все витримає заради свого воїна. Сьогодні на жіноцтво покладена велика місія вберегти своїх коханих, а на нас – вберегти свою землю і своїх жінок.

Символіка організації "Білий Молот"

Роль релігії в житті держави від 05.01.2018 року.

“Білий Молот” є організацією, що була народжена як протидія злочинній і антиконституційній діяльності кримінальних кланів, які займалися наркоторгівлею, незаконним гральним бізнесом, корупцією, а також представниками системи, і її силового апарату, що відкрито покривали таку діяльність.

Після Майдану, наша діяльність переросла у сферу соціально-політичної та силової протидії загарбникам нашої Землі ( в тому числі і Московському агресору), а також боротьбі всередині держави проти незаконної діяльності різних антинародних угрупувань.

Окрім того, як до 2013 року, так і зараз ми вважаємо релігію одним із факторів збереження нації і завжди намагалися діяти в інтересах української (а не французької, римської, американської чи будь-якої з авраамістичних) релігії. Ми завжди були відкритими у сфері співпраці по відношенню до відродження рідних вірувань, що є автентичними по відношенню до нашого народу, бо були виплекані нашими пращурами і розвивалися тисячами років.

Ми не ідентифікуємо, і не ідентифікуватимемо себе з жодною релігійною організацією, але закликаємо до співпраці різні українські духовні спільноти. Ми не маємо жодних релігійних провідників, духовних батьків, або інших людей, які б узурповували питання трактування української духовності, і тому ми готові співпрацювати з різними спільнотами людей, які займаються розвитком української релігії, хоч би вони й представляли протилежні напрямки.

В цей важкий для нашого народу час ми не маємо права сваритися за зверхність в будь-яких питаннях духовності, або ж трактування цієї духовності. Ми не можемо витрачати час на пусті балачки в той час, коли і зсередини, і ззовні окупант захоплює нашу Землю, знищує нашу Кров і намагається підмінити наш Дух чужими для нашого народу богами.

Тому ми закликаємо усіх людей, що поважають власний Рід, власну Землю і власний Дух об’єднуватися на шляху творення спільної української релігії, відкинути різність думок до моменту, доки на нашій землі не запанують наші закони і боротьба з русла шкідливої боротьби перейде в русло творчої боротьби, що веде до розвитку.

"Білий Молот". Святкування Дня Перуна. (Відео)

“Білий Молот”. Обряд на День Перуна.

В Перунів День разом з “Київською громадою українських рідновірів” провели обрядове дійство.

Спом’янули загиблих побратимів і освятили зброю, а також згадали усіх язичників, похованих не по звичаю.

Отже, серед інших вбитих воїнів, маємо відомості про: Continue reading

Білий Молот вишкіл

Вишкіл “Білого Молоту”.

Після закінчення святкування дня Перуна провели 2-денний вишкіл.

Провели лекції з ідеології і історії, громадсько-політичній діяльності , медичну підготовку і фізичну підготовку. Керівник “Білого Молоту” Горан провів заняття з ножового бою. Continue reading

ГПУ

Під ГПУ вимагають припинити катування ув’язнених.

Декілька десятків активістів та колишніх ув’язнених прийшли під стіни Генеральної прокуратури України, протестуючи проти знущань у тюрмах і колоніях. Учасники акції вимагають розслідувати випадки катувань у місцях позбавлення волі.

Владислав Горанін, активіст:

Вопрос не только по поводу тех, кто оступился, но и по поводу тех, кто незаконно задержан. Например, пытают общественных деятелей только за их политические убеждения и общественную деятельность. Из таких самым первым задержанным и подвергнутым пыткам был я. Я был задержан по делу, которое шито белыми нитками, судья меня оправдал. Меня отпустили, потому что улик не было никаких и не могло быть. Но я был задержан, подвергнут пыткам“.

Боротьбу за свої права колишні в’язні ведуть вже близько чотирьох років. Однак жодна справа не зрушила з місця. Вони хочуть домогтися покарання силовиків, які зловживають своїм службовим становищем і перетворили в’язницю на катівню.

Дмитро Павличенко, колишній засуджений:

“З цього приводу багато людей відмовляються від своїх попередніх показів. Але є кричущі факти, які приховати взагалі неможливо. Ми зобов’язані зробити все, щоб це зупинити і винних притягнути до кримінальної відповідальності”.

Минулого року, оголосивши голодування під ГПУ, активісти разом із правозахисниками домоглися створення спецкомісії. Вона мала б розслідувати такі кричущі випадки.

Микола Швець, колишній засуджений:

“За четыре года мы были в Министерстве юстиции, были в департаменте. В Генеральной прокуратуре здесь полтора года назад объявляли голодовку”.

Проте поки результатів роботи такої спеціальної комісії немає. У той же час у Міністерстві юстиції визнають, що факти неналежного поводження персоналу з ув’язненими є. Відтак зараз правозахисники та колишні засуджені вимагають від Генпрокуратури негайно розпочати розслідування фактів знущання над людьми, які перебувають у місцях позбавлення волі. Учасники та організатори акції кажуть, що не припинять пікетувати під ГПУ поки їх не почують.

"Білий Молот" 9 травня

Про те, як проходило святкування 9 травня.

Разом із дружніми організаціями найпершими зайняли місце біля меморіалу Слави, виставивши там жовто-блакитний і червоно-чорний прапори.

Відтак “смертний полк” був вимушений покладати квіти до українського і повстанського прапорів. За це в нас кидали квітами і називали фашистами.

Звичайно, не обійшлося без мілких сутичок, але імперське кодло сього року показало себе не як домінуючу під час “празднічка” силу, а як слабких большевицьких недобитків. Continue reading

Символіка організації "Білий Молот"

Спроба ув’язнення провідника “Білого Молоту” від 14.10.2018 року.

Наразі мене звинувачують в тому, що я, під час Майдану 2013-2014 років в особистих бесідах, та зі сцени Майдану закликав до розстрілів представників влади, зокрема – і міліції. Ну а після – нібито організував один із них. Звучить це в підозрі отак : “…Горанін, маючи навички в галузі психології, та здатність впливати на людей, СИЛОЮ ПЕРЕКОНАННЯ ПРИМУСИВ ВЗЯТИ ДО РУК ЗБРОЮ…”. Тобто фактично, МЕНЕ ЗВИНУВАЧУЮТЬ У ГІПНОЗІ. Нікуди не ховаюсь – живу публічним життям. До моїх сусідів і родичів приходять поліцаї, які залякують їх, і вимагають давати на мене покази, та писати ідіотські заяви в мусарку. У мою відсутність до моєї похилої матері та дружини, яка нещодвно народила, приходили невідомі (представлялися поліціянтами), і вимагали писати заяви про моє зникнення (щоб був привід подати мене в розшук).

13 жовтня, ввечері до мого помешкання увірвалась група поліціянтів, які заявили, що я поданий в розшук Головним Слідчим Управлінням, а тому маю їхати до Главку на вул.Володимирській 15. Дитина-немовля налякана плаче. Дружина при мусорах погодувати її не може. Викликали слідчо-оперативну группу, яка мала запротоколювати обшук, та відвезти мене в Главк на Володимирську 15.

Я ВДЯЧНИЙ ВСІМ, хто зібрався ввечері 13 жовтня, щоб витягти мене у випадку мого протизаконного затримання. Начальство ГСУ, побачивши з півсотні людей, тягнуло час, і оперативників не висилало. Потім, тиняючимся у мене мусорам, нібито був відданий наказ діяти на власний розсуд. А їм, як вони не старались, відвезти мене самостійно так і не вдалось. Одразу після цього, остерігаючись від перевертнів в погонах, чергових протизаконних репресій, мені довелося перебувати поза помешканням.

А в цей час мусора-невдахи приїхали до ГСУ нізчим, і спершу казали, що моя справа взагалі закрита, і я не в розшуку. Потім – що я всеж в розшуку, але приходили поліцаї до мене по іншим справам. ЯКІ У МЕНЕ З ВАМИ СПРАВИ?! Дурили людей, що я зник, бо “пошол навєрно півка папіть”, “с рєбьонком погулять” (о 10:00 ночі з піврічною дитиною), “маму в больніцу повіз”, дружині – що поїхав до коханки. Скажіть прямо : ви незаконно подали мене в розшук, потім незаконно намагалися мене “спакувать”, щоб тихцем впаять запобіжний захід і тримать мене в СІЗО, боячись організації хвилювань на Покрову та річниці Революції Гідності. ВАМ СЕ НЕ ВДАЛОСЬ. В сей час намагалися зайти і до Черняка. Це переддень нових репресій – гнила Система боїться бунтів напередодні річниць Майдану.

Я не ховаюсь – 14 жовтня, одразу після маршу, ми із дружніми організаціями прийшли на вул.Володимирську 15, дізнатись чому мене незаконно оголошено в розшук. Вхід перекрила сотня “космонавтів”, а начальство перелякано розповідало, що се – мабуть ПОМИЛКА. Нонсенс – я зайшов до будівлі ГСУ, і вийшов звідти… знаходячись в розшуку.

А в 2014 ви, мусора теж помилились, катуючи мене у своїх застінках, вибиваючи покази?! Виривали зуби, стрибали на голові, пробили проволокою барабанну перетинку – все це теж ПОМИЛКА?! Мусорня зараз розповсюджує нісенітниці, щоб заплутати те, що відбулося 13 жовтня. Заявляю, що вбачаю небезпеку для своєї свободи і життя. Ніяких “зникнень” не планую – ГСУ це спланує і без мене…

ЩИРО ДЯКУЮ ВСІМ, ХТО МЕНЕ ПІДТРИМУЄ.

Владислав Горанін.

Символіка організації "Білий Молот"

Звернення “Білого Молоту”. Марш на честь Святослава Хороброго від 03.07.2015.

На жаль всілякі проплачені владою ресурси, у переддень цього визначного дня, намагаються дискредитувати учасників маршу на честь Святослава. Ми можемо прокомментувати конкретно про участь Білого Молоту в марші.
Білий Молот, а також організації, які ми запросили до участі (“Автономні націоналісти”, “Студенська Гвардія”, “Тверезий Київ”, “Реванш”), своєю Автономною колонною йдуть спільно з колонною батальону ОУН та “Комітету визволення політв*язнів”. Представники БМ будуть прямувати в складі підрозділу “Білий Молот” батальону ОУН, в знак поваги до військового братства. Ми не підтримуємо спроб всіляких християнських міссіонерів долучитись до величі Великого Пращура, і не бачимо результативності в цьому черговому “випуску пари”. Тому великої кількості молотобойців на цю ходу не відсилаємо.
Замість вислуховування всіляких популіських промов всіляких політичних трупів, всі бажаючи з вищевказаних організацій, прямують під Лук*янівське СІЗО підтримати політично ув*язнених.
Ніяких провокативних дій не планується. Але, зважаючи на поширювані чутки, провокації можуть бути зініційовані замаскованими найманцями влади, щоб дискредитувати учасників.
Тому будьте уважні!