Вовча ніч. Вовчі закони. Вовча Кров покою не дає...
Сергій "Нельс" Карпенко.

Третя річниця початку Вогняного Майдану.

Інформація від керівника “Білого Молоту” “Горана” за 19 січня.

Вже можу звітувати, бо підтвердилась інформація з мусарських сводок. Що може бути краще акції пам’яті, яка закінчується акцією прямої дії?! Розпочата від Майдану хода “Білого Молоту” і ОУН, закінчивши виступи, прямувала до імпровізованого меморіалу Михайлу Жизнєвському (Локі) на пл. Грушевського. Були виголошені скорботні слова, принесені шини – символ Революції Гідності, і тут почалося… Перший удар прийняли на себе організатори. Мусарня кинулась в атаку на беззбройних. Білий Молот взяв мітинг в захисний ланцюг. Активісти вишикували лави і затиснули передніх мусорів. Атака провалилась – зайшовши занадто глибоко, мозери отримали бруківкою впритул. Невідомі активісти почали валити перевертнів в погонах ногами.


І тут “начальнічєк” з превентивної діяльності в м.Києві, чия мусорня “гуляла по буфєту” на – фактично – могилі Локі, почав мені кричати, що бруківкою кидати…не по-людськи. ЩО? На той час в наших вже були травми – забої, порвані зв’язки, особисто у мене – підозра на перелам кисті. Я поставив умову : перевертні в погонах забираються геть, а ми перестаєм дарувати їм бруківку. Орда відступила. Ми, завершивши відправи, повернулись на Майдан. Рахунок : з нашої сторони – потрощені об поліцейські сфери флагштоки прапорів, порвані куртки і зв’язки, забої, у мене діагностовано забій і тріщину лучової кістки; з репресивної сторони : відібрані кийки, і капюшон – персонально в начальника по превентивній діяльності в м.Києві, розлуплені разом з головами кілька сфер, перелам лівої руки, три струси мозку різної тяжкості (мєнтовський інформатор). Як кажуть “до нових встрєчь”

Посилання на пост Facebook.

 

Від друга “Чорноти”:

Колона з Майдану рушила до пам’ятника Жизневському. Почали виголошувати промови. Для того, щоб нагадати, хто в сій країні господар – активісти принесли шини. Але мусора, побачивши таку ненависну їм річ, кинулись в атаку на беззбройних людей, намагаючись “спакувати” чим побільше. Атака провалилась. Потім вони, нормально вишикувавши ряди, знову рушили в атаку, але зайшовши занадто глибоко, отримали бруківкою впритул. Активісти ж теж вишикували лави і затиснули передніх мусорів.

Вони почали відходити; ми контратакували. Невідомі активісти почали валити поліціянтів ногами і, якби був даний наказ, активісти могли піти в нормальний контрнаступ (з усіма витікаючими).

Але ми лише оборонялись. Мусора так і не проламали наших рядів, хоча задали нам певних матеріальних і фізичних втрат (є легкопоранені).

Після провалу другого наступу, вони згадали про те, що їхній обов’язок – се охорона правопорядку, а не бій із беззбройними громадяни і вирішили помиритись. Відтак ми “мирно” розійшлись.

У керівника сього дійства зі сторони мусорів, невідомі активісти відібрали капюшон (щоб він потім не говорив, що його там не було), який згодом люб’язно повернули.

Активістів було не більше 300 (якщо я не перебільшив), се притому, що було багато людей, які не могли битись. Поряд зі мною опинився волонтер маленького зросту, якого поліціянт (ценузра), вхапившись за руку, виривав із натовпу і навіть сього він не зміг зробити.

Так виглядає їхня честь мундира.