Інформація від керівника “Білого Молоту” “Горана” за 19 січня.
Вже можу звітувати, бо підтвердилась інформація з мусарських сводок. Що може бути краще акції пам’яті, яка закінчується акцією прямої дії?! Розпочата від Майдану хода “Білого Молоту” і ОУН, закінчивши виступи, прямувала до імпровізованого меморіалу Михайлу Жизнєвському (Локі) на пл. Грушевського. Були виголошені скорботні слова, принесені шини – символ Революції Гідності, і тут почалося… Перший удар прийняли на себе організатори. Мусарня кинулась в атаку на беззбройних. Білий Молот взяв мітинг в захисний ланцюг. Активісти вишикували лави і затиснули передніх мусорів. Атака провалилась – зайшовши занадто глибоко, мозери отримали бруківкою впритул. Невідомі активісти почали валити перевертнів в погонах ногами.
І тут “начальнічєк” з превентивної діяльності в м.Києві, чия мусорня “гуляла по буфєту” на – фактично – могилі Локі, почав мені кричати, що бруківкою кидати…не по-людськи. ЩО? На той час в наших вже були травми – забої, порвані зв’язки, особисто у мене – підозра на перелам кисті. Я поставив умову : перевертні в погонах забираються геть, а ми перестаєм дарувати їм бруківку. Орда відступила. Ми, завершивши відправи, повернулись на Майдан. Рахунок : з нашої сторони – потрощені об поліцейські сфери флагштоки прапорів, порвані куртки і зв’язки, забої, у мене діагностовано забій і тріщину лучової кістки; з репресивної сторони : відібрані кийки, і капюшон – персонально в начальника по превентивній діяльності в м.Києві, розлуплені разом з головами кілька сфер, перелам лівої руки, три струси мозку різної тяжкості (мєнтовський інформатор). Як кажуть “до нових встрєчь”
Від друга “Чорноти”:
Колона з Майдану рушила до пам’ятника Жизневському. Почали виголошувати промови. Для того, щоб нагадати, хто в сій країні господар – активісти принесли шини. Але мусора, побачивши таку ненависну їм річ, кинулись в атаку на беззбройних людей, намагаючись “спакувати” чим побільше. Атака провалилась. Потім вони, нормально вишикувавши ряди, знову рушили в атаку, але зайшовши занадто глибоко, отримали бруківкою впритул. Активісти ж теж вишикували лави і затиснули передніх мусорів.
Вони почали відходити; ми контратакували. Невідомі активісти почали валити поліціянтів ногами і, якби був даний наказ, активісти могли піти в нормальний контрнаступ (з усіма витікаючими).
Але ми лише оборонялись. Мусора так і не проламали наших рядів, хоча задали нам певних матеріальних і фізичних втрат (є легкопоранені).
Після провалу другого наступу, вони згадали про те, що їхній обов’язок – се охорона правопорядку, а не бій із беззбройними громадяни і вирішили помиритись. Відтак ми “мирно” розійшлись.
У керівника сього дійства зі сторони мусорів, невідомі активісти відібрали капюшон (щоб він потім не говорив, що його там не було), який згодом люб’язно повернули.
Активістів було не більше 300 (якщо я не перебільшив), се притому, що було багато людей, які не могли битись. Поряд зі мною опинився волонтер маленького зросту, якого поліціянт (ценузра), вхапившись за руку, виривав із натовпу і навіть сього він не зміг зробити.
Так виглядає їхня честь мундира.