Вовча ніч. Вовчі закони. Вовча Кров покою не дає...
Сергій "Нельс" Карпенко.

Внутрішньо-окупаційний режим (ВОР).

Внутрішньо-окупаційний режим (ВОР) — це форма поневолення закритими політичними елітарними колами, при якій народ опиняється під владою культурних, світоглядних, релігійних, мовних, юридичних, економічних і політичних форм експансії окупанта.

Режим внутрішньої окупації характеризується:

1) Домінуванням культури окупанта і, як наслідок, мови. Окупант приневолює наслідувати його одяг, поведінку, ритуали, традиції і обряди за допомогою пропаганди, викривлення традицій, неправдивої подачі історії і т.д. Причиною втрати мови є втрата культури, яка, в свою чергу, веде до зруйнування кровних зв’язків.

2) Домінуванням релігії окупанта і, як наслідок, світогляду. Релігійна експансія здійснюється через явно або неявно насильницьке насаджування релігії, яка при змішанні з автентичною релігією, утворює синкретизм цих релігій, або ж народ піддається геноциду, після якого він уже не має сили боронити свою релігію. До світоглядних особливостей відносяться мораль, відношення до смерті і виховання, відношення до світу і ролі народу в ньому.

3) Домінуванням окупанта в політичному житті і, як наслідок, отримання доступу до контролю законодавчої, судочинної, правоохоронної та економічної сфер. Конституція, закони та нормативні акти — це легітимізовані механізму суспільного договору, легітимність яких використовують як засіб юридичної легалізації режиму внутрішньої окупації, та легалізації засобів упокорення включно з силовими засобами.

4) Здобуттям і накопиченням ресурсів

Внутрішній окупант здобуває та накопичує ресурси, для посилення власних внутрішньо- і зовнішньополітичних позицій, та інвестування їх різними методами у здобуття нових ресурсів. Людський ресурс, як робітничо-кадрова база для електоральних, виробничих, силових методів легалізації та легітимізації режиму внутрішньої окупації. Територія (ареал проживання, самовідновлювана ресурсна база — тваринний і рослинний світи, надра, різні методи видобування енергії, та ін.). Інституційний ресурс – для поліпшення діяльності окупанта впроваджуються законодавчі зміни, налагоджуються соціально-політичні зв’язки із внутрішніми і зовнішніми інституціями, що прихильні до представників ВОР. Матеріальні ресурси (різноманітні статки, які варіюються від наймобільніших і універсальних засобів для інвестування і конвертування – грошей, до немобільних об’єктів інвестування — нерухомість). Нематеріальні ресурси (інтелектуальна власність різних сфер життя, привласнена історична спадщина, культурні ресурси і здобутки, інформаційно-пропагандистські ресурси є доволі вартісними для підсилення позицій ВОР, або простого конвертування).

 

Написання – “Білий Молот”